Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (кон­тролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контро­лю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) встановлено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон).

Ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що його дія поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контро­лю) у сфері господарської діяльності.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону, державний нагляд (контроль) — діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі — органи державного нагляду (контролю)) у ме­жах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

П. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що ліцензійні умови — нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 цього ж закону ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Ліцензіат у значенні Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є суб’єктом господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

Ч. 7 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Таким чином:

  • ліцензіат є суб’єктом господарювання;
  • ліцензійні умови є обов’язковими до виконання нормативно-правовими актами, які охоплюються поняттям «законодавство»;
  • контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов є діяльністю органу ліцензування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства (ліцензійних умов) суб’єктами господарювання.

З наведеного витікає висновок, що контроль­ за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов є заходом державного нагляду (контролю), а орган ліцензування, упов­новажений їх проводити, є органом державного нагляду (контролю) у значенні Закону.

Нормами ст. 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» винятки для відносин, що виникають під час проведення органами ліцензування контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, не встановлювалися.

Отже, контроль органами ліцензування за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов має здійснюватися з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Формально цей ж висновок випливає з норми ч. 3 ст. 2 Закону, якою встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», тобто під час здійснення контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов відносини, які виникають між органами ліцензування та ліцензіатами, у контексті Закону розглядаються як відносини органу державного нагляду (контролю) з суб’єктом господарювання.

У зв’язку із вказаним, мораторій на планові перевірки та обмеження на позапланові перевірки поширюються на органи ліцензування як органи державного нагляду (контролю).

Додатково зазначаємо, що висловлена Державною регуляторною службою України позиція не встановлює норм права і має лише інформаційний характер.

За матеріалами www.drs.gov.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You missed