Новий критерій оцінки тендерних пропозицій – вартість життєвого циклу

Нещодавно було ухвалено Закон України № 114-IX «Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» (далі – Закон). Цим Законом затверджено нову редакцію Закону України «Про публічні закупівлі», а також уведено багато нових понять.

Серед найцікавіших нововведень, що з’явилися завдяки свіжій редакції Закону України «Про публічні закупівлі», на окрему увагу заслуговує вартість життєвого циклу – новий критерій оцінки тендерних пропозицій, який раніше не використовували. Далі докладніше розкажемо про суть цього критерію і рівень важливості його застосування за сучасних умов.

Вартість життєвого циклу: для чого вона потрібна і як урегульована?

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено: «вартість життєвого циклу – сукупність вартості предмета закупівлі або його частини (лота) та інших витрат, які нестиме безпосередньо замовник під час використання, обслуговування та припинення використання предмета закупівлі». Для того, щоб краще зрозуміти це визначення, слід розібратися з тим, що таке життєвий цикл певного предмета.

Життєвим циклом предмета прийнято вважати ряд змін, через які він проходить протягом свого існування або етапи існування предмета.

Значно розлогіше визначення життєвого циклу містить Директива 2014/24 /ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 26 лютого 2014 року про державні закупівлі та скасування Директиви 2004/18 / ЄС (далі – Директива 2014/24 / ЄС). Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 2 цієї Директиви, життєвий цикл – це всі послідовні та/або взаємопов’язані етапи протягом усього існування товару, робіт або надання послуг, включно з дослідженнями, які мають бути проведені, виробництвом, продажем та його умовами, транспортуванням, використанням та обслуговуванням. Життєвий цикл охоплює всі етапи від придбання сировини або генерування ресурсів для виготовлення товару (виконання роботи, надання послуги) до припинення використання товару, його знешкодження та утилізації.

Усі етапи життєвого циклу предмета, визначені в Директиві 2014/24/ЄС, можна спростити до трьох основних етапів:

  1. Розроблення – охоплює дослідження та формування вихідних вимог до предмета, науково-дослідні та проектні роботи, придбання або генерування сировини для виготовлення предмета, а також саме його виготовлення та випробування. Сюди також можна віднести й витрати, пов’язані з популяризацією предмета;
  2. Використання – можна зарахувати створення умов для належної експлуатації предмета, саму його експлуатацію, а також обслуговування;
  3. Припинення використання (end-of-life) – передбачає вилучення предмета з експлуатації та його утилізацію.

З огляду на описане визначення життєвого циклу можна стверджувати, що вартість життєвого циклу предмета – це витрати, пов’язані із забезпеченням кожного з етапів його життєвого циклу.

Зазвичай витрати на забезпечення першого етапу життєвого циклу товару (розробку) несе виробник. Ці витрати він включає до ціни товару.

Витрати на другий і третій етапи життєвого циклу (використання та закінчення використання) здебільшого зазнає замовник (споживач). У зв’язку з цим з погляду замовника вартістю життєвого циклу є передусім витрати саме на другий і третій етапи. Однак опосередковано замовник несе витрати і за забезпечення першого етапу життєвого циклу (розроблення), оскільки ці витрати включені до ціни товару, яку він повинен сплатити.

Зважаючи на такі обставини, включення вартості предмета закупівлі до вартості життєвого циклу як критерію оцінки тендерних пропозицій, відображене в Законі (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону; ч. 4 ст. 29 Закону), є абсолютно виправданим.

Також самозрозумілим є те, що Закон включає до вартості життєвого циклу і витрати на другий (використання) і третій (припинення використання) етапи життєвого циклу предмета закупівлі. Так, ч. 4 ст. 29 Закону передбачено, що у разі застосування критерію оцінки вартості життєвого циклу до цього критерію крім ціни товару (роботи, послуги) може включатися одна або декілька витрат замовника, які він зазнаватиме протягом життєвого циклу товару (роботи, послуги), а саме витрати, пов’язані з:

  1. використанням товару (товарів), роботи (робіт) або послуги (послуг), зокрема споживання енергії та інших ресурсів;
  2. технічним обслуговуванням;
  3. збором та утилізацією товару (товарів);
  4. впливом зовнішніх екологічних чинників протягом життєвого циклу товару (товарів), роботи (робіт) або послуги (послуг), у разі якщо їхня грошова вартість може бути визначена. Зокрема вплив викидів парникових газів, інших забруднюючих речовин та інші витрати, пов’язані зі зменшенням впливу на навколишнє середовище (довкілля).

Ця норма Закону є майже ідентичною до ч. 1 ст. 68 Директиви 2014/24 / ЄС та ч. 1 ст. 83 Директиви 2014/25 / ЄС. Така ідентичність вказує на те, що ч. 1 ст. 29 Закону була рецепійована із зазначених директив.

Загальні правила та методика розрахунку вартості життєвого циклу

<p “=””>Крім описаних вище положень, в Законі ще містяться норми, які дають можливість зрозуміти <em “=””>загальні правила щодо розрахунку вартості життєвого циклу, як-от: <ol “=””>

  • У разі застосування критерію оцінки вартості життєвого циклу всі його складники не повинні містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (ч. 4 ст. 29 Закону);
  • Якщо для визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції, крім ціни або вартості життєвого циклу, застосовуються інші критерії оцінки, у тендерній документацїї/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі визначається їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальній оцінці тендерних пропозицій/пропозицій (ч. 8 ст. 29 Закону);
  • Питома вага цінового критерію/вартості життєвого циклу не може бути нижчою ніж 70 %, крім випадків застосування процедури конкурентного діалогу (ч. 8 ст. 29 Закону);
  • У разі застосування критерію оцінки вартість життєвого циклу, методика оцінки тендерних пропозицій повинна містити опис усіх складових вартісних елементів та перелік документів і інформації, які повинні надати учасники для підтвердження вартості складових елементів життєвого циклу (п. 10 ч. 2 ст. 22 Закону);
  • Замовник у разі необхідності дисконтування витрат життєвого циклу майбутніх періодів може використовувати поточну облікову ставку Національного банку України (п. 10 ч. 2 ст. 22 Закону);
  • Вартість життєвого циклу може рахуватися як сума всіх витрат життєвого циклу або сума всіх витрат життєвого циклу, поділена на розрахункову одиницю експлуатації предмета закупівлі (п. 10 ч. 2 ст. 22 Закону).

<p “=””>Також передбачено, що вартість життєвого циклу розраховується відповідно до методики, установленої у тендерній документації (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону). Водночас розроблення та затвердження примірної методики визначення вартості життєвого циклу є функцією Уповноваженого органу, яким є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі – Мінекономрозвитку) (п. 11. ч. 1 ст. 9 Закону). При цьому більш деталізованих вимог до методики визначення вартості життєвого циклу, крім тих узагальнених норм, про які йшлося вище, не встановлено. <p “=””>У п “c” ч. 2 ст. 68 Директиви 2014/24 / ЄС є вимога про те, що метод, за яким буде розраховуватися вартість життєвого циклу, повинен містити вимогу надання тільки тих даних, які сумлінні учасники торгів можуть відносно легко зібрати і надати. На цьому варто було б наголосити і в Законі. Проте це положення може бути враховане Мінекономрозвитку в примірній методиці визначення вартості життєвого циклу. <p “=””>У Настановах з питань публічних закупівель, підготовлених проектом Європейського Союзу “Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС” (далі – Настанови ЄС з питань публічних закупівель, Настанови), дано слушну пораду, що опосередковано стосується методики розрахунку вартості життєвого циклу. Зокрема, там указано, що для того, аби оцінити вартість життєвого циклу при здійсненні закупівлі потрібно, щоб учасники торгів надали вартість витрат в однаковому форматі. Це зазвичай робиться шляхом надання електронної таблиці або форми онлайн опитування з відповідними поясненнями по їх заповненню для учасників. Тобто у зазначених Настановах наголошено, що для належного розрахунку вартості життєвого циклу, необхідно забезпечити отримання від учасників тендеру уніфікованих даних стосовно товару, який вони пропонують. <p “=””>Сподіваємося, що Мінекономрозвитку при розробці примірної методики визначення вартості життєвого циклу врахує описану вище пораду, а також положення пункту c частини 2 статті 68 Директиви 2014/24 / ЄС та докладе максимальних зусиль до того, щоб ця методика була об’єктивною, не дискримінаційною та якнайефективніше служила досягненню покладених на неї цілей.

 

Вартість життєвого циклу як важливий критерій оцінки тендерних пропозицій

Як було описано вище, крім ціни товару, вартість його життєвого циклу (як критерій для оцінки тендерних пропозицій згідно із Законом) включає й витрати, які необхідно нести в процесі експлуатації такого товару, припинення його використання та утилізації. Саме завдяки вартості життєвого циклу можна визначити економічну вигідність певної тендерної пропозиції в довгостроковій перспективі.

Можливою nака ситуація, коли товар, ціна якого значно нижча, в подальшому вимагатиме великих витрат на його встановлення, обслуговування, демонтаж та переробку, а також споживатиме більше енергії та чинитиме більше нищівного впливу на довкілля. При цьому товар, з вищою ціною може потребувати значно менших витрат у процесі його використання та на утилізацію, а також використовуватиме менше енергії та буде більш «дружнім» до довкілля. Тож, якщо додати ціну, всі витрати у разі використання та всі витрати необхідні для закінчення використання для кожного з товарів, то цілком можливо, що цей сумарний показник витрат (вартість життєвого циклу) буде значно нижчим у товару з більшою ціною.

Така ситуація яскраво проілюстрована в Настановах ЄС з питань публічних закупівель. Як приклад там наводиться порівняння вартості життєвого циклу різних типів освітлювальних ламп. Для розрахунку вартості життєвого циклу, крім ціни різних типів ламп, взято вартість їх встановлення, утримання, заміни, а також вартість електроенергії, яку вони споживають. Зазначені показники розраховані за період 3 роки. Так для галогенних ламп ціна, заявлена в тендерній пропозиції становить 50000 грн, вартість встановлення – 30000 грн, вартість використаної електроенергії (за 3 роки) – 90000 грн, вартість утримання – 30000 грн, вартість заміни (за 3 роки) – 300000 грн. Підсумувавши ці показники, отримаємо вартість життєвого циклу галогенних ламп за три роки (тобто витрати, які замовник нестиме протягом трьох років внаслідок закупівлі цих ламп), яка становитиме 500 000 грн. Водночас, сума всіх зазначених вище показників для світлодіодних ламп (LED) за той самий період (вартість їх життєвого циклу) становить 200000 грн.

З цього випливає, що в запропонованій ситуації сумарна вартість витрат, які необхідно понести замовникові у зв’язку із закупівлею товару з меншою ціною, є суттєво вищою (на 300 000 грн.) за ті витрати, які необхідно понести внаслідок закупівлі товару з вищою ціною. Отже, пропозиція із найнижчою ціною товару не завжди є найбільш економічно вигідною. Визначити таку різницю допоміг саме розрахунок вартості життєвого циклу обох товарів.

Таким чином, вартість життєвого циклу як критерій для оцінки тендерних пропозицій дозволяє розрахувати їх економічну вигідність у довгостроковій перспективі і, як наслідок, ефективніше використовувати бюджетні кошти. Запровадження такого критерію є кроком уперед на шляху до раціонального проведення публічних закупівель в Україні.

https://www.legalalliance.com.ua/publikacii/novij-kriterij-ocinki-tendernih-propozicij-vartist-zittevogo-ciklu/